Сакральне та профанне, або Різдво: backstage

Сакральне та профанне, або Різдво: backstage

Сакральне і профанне або Різдво бекстейдж
В різдвяну ніч дещо дізналася про церковну літургію – про усі ці піснеспіви, що лунають зводами храму під час служіння. Так от, там, на хорах співає не сонм янголів, а (тільки тс-с-с!) звичайнісінькі живі люди! Я це знаю напевно, бо провела серед них цілу ніч та навіть декого спробувала на дотик.

Насправді, що може бути більш земним та плотським, ніж рум’яні хористки у джинсах чи регент, із виглядом та повадками, що личать радше диригентові джаз-банди, ніж церковному хормейстеру?

Що може бути більш дівочим, ніж зазирати потайки у дзеркальце між «Многая літа» й «Славімо Його», та, штовхаючи колежанок ліктем, обговорювати молоденьких семінаристів, що зустрілися біля собору?

Що може бути більш людським, ніж бульбашки глінтвейну та шелест пластикових келихів упереміж з приглушеними смішками, що подекуди чути з-під пюпітрів?

Що може бути більш буденним, ніж гарячковий пошук нот та підглядання через плече більш передбачливого сусіда?

Що може бути більш молодим, ніж дзвіночки Фейбук-повідомлень, якими перегукуються смартфони, сором’язливо прикриті Бібліями?

Що може бути більш сучасним, ніж усюдисущі відеооператори та фоторепортери, потужні прожектори, мікрофони, сплетіння кабелів та квадрокоптери із камерами на борті, що шмигають навіть над вівтарем, аби телеглядачі змогли долучитися до дійства?

Що може бути більш домашнім, ніж жартики, смішки та кепкування, на які не скупляться хористи?

І, водночас, що може бути більш піднесеним і сповненим віри, ніж рік багаточасових репетицій та ціла ніч важкої роботи у наскрізь промерзлому приміщенні на честь події, яку вважаєш надважливою?

Цієї ночі тут точно був Бог та божественне, але людина й людське наполегливо пробивалися на поверхню у кожному русі та диханні, крізь кожну пору та щілину. Безумовно, це була справжня релігійність – утім релігійність не відірвана від життя, не протиставлена йому, але щільно вплетена в тілесність, буденність і сучасність. Щоб там не казали, але в нинішньому світі сакральне все ж таки невіддільне від профанного, небесне - від земного, одвічне - від тварного, духовне - від тілесного... а молитва - від Фейсбуку і селфиків.

«Здається, Різдво та літургія вже ніколи не будуть для мене такими, як раніше», – останнє, що я встигла подумати на світанку, поринаючи у сон. Повз мене з хитрими обличчями снували янголи на квадрокоптерах, щедро розпліскуючи щось ароматно-гаряче з кольорових термосів.